menudo_culete

есть у меня дома такой :))
принес сегодня мядаль. Не самую блескучую - болел неделю, практически не тренировался, так что результаты были не самые лучшие ни в диске, ни в стометровке. Я, конечно, считаю его героем: еще толком не оклемался, а пошел соревноваться, так и сказала, но сам говорит (хорошо, что не упадочнически, а скорее удивленно-весело-раздумчиво) "¡Hoy me siento totalmente inútil!" (Эх, эх. Я, терпеливо: "я сьогодні ні до чого не надаюся")

=====================

я не занималась спортом никогда, хотя вру, немного стреляла и немного туристствовала (в секции, по-взрослому почти), пятерки по физкультуре отрабатывала тоже честно, хотя и без блеска. внешность у меня очень правильная и очень неброская сиречь идеальная, и я "дюймовочка" - в толпе затеряться мне легко, хуже - затереться в давке тоже.
старший пацан наш спортивный, с задатками великолепной мужской (папиной) фигуры, видно, что будет выше меня, славатегосподи среднего роста, мускулистый, поджарый и невероятно рыжий - в Испании он ни в какой толпе не потеряется, взгляды притягивает, как магнит, вниманием избалован и утомлен :)))))).
когда вожу его на соревнования и сижу на трибунах с книжечкой, наблюдая за семейно-спортивной мешаниной - я чувствую себя немножко в гармонии с миром. Когда ребенку досталось немноожечко в изобилии того, чего тебе немноожечко не хватало - это закрывает какой-то гештальт.

=====================

есть немногочисленные темнокожие детки, не все они неизменно побеждают, сегодня были только три черненькие девочки - и две были первыми в своем забеге.
латиноамериканцы, полагаю, есть - но почему-то нет никого с ярко выраженной индейской внешностью.

потрясающую картину наблюдаю иногда - старый магрибский дяденька в этой характерной вышитой белым по белому шапочке сидит, каменно-терпеливо, пока идут сореванования или тренировки, с маленькой книжечкой, в ней - вязь. Время от времени к дяденьке по-свойски подбегают две девочки. Девочки уже подростки. Никаких платочков.

(В этом деле вообще большой разнобой наблюдается. У нас в деревне живет семья, трое детей(пока?), мама заметно моложе папы, у девочки, (насколько мне когда-то объяснили обычай) по-видимому, недавно случилось менархе - стала ходить в школу замотанной.

Sin embargo, у старшего - две марокканские девочки-одноклассницы - никаких платочков, много косметики, сигареты. Sin embargo, учатся хорошо :)). Я очень рада, что их к нему в класс перевели - у пацана немного выправилось восприятие магрибской общины - ибо другой их соплеменник-одноклассник - есть существо второгодное и невыносимое в общении.)

======================

Очень хороший момент был сегодня.

Соревнования были между клубами, на провинциальном уровне - записывались все, кто хотел. Бегут девочки 2 000 метров. Стартовали, рассыпались. Вижу: одна девочка - с таким телосложением...эммм... - неожиданным для бегуньи, скорее уместнее она была бы в метании ядра или тяжелой атлетике. Видимо, решила бегать потому что... вот. Кстати, очень пропорциональная и соразмерная, даже при некоторой нестандартности (для беговой дорожки) объемов :))

она отстала от предпоследней соперницы на полтора круга а от победительницы на три. Она трюхала еле - но трюхала, она ни разу не перешла на шаг и она не сошла с дистанции (а это случается не так редко и от комплекции не зависит), она на последней стометровке сделала спурт, и ей на последних метрах бешено аплодировали все трибуны!!!!! Как никому.

Это было прекрасно.

похвалилася старшому: а я смайлик, кажу, винайшла

- Як? - питає (балакаємо в машині, то не можу зразу "на мєстності" показать). Але чекай, дай вгадаю. Шапка?

- Шапка

- Вуса?

- вуса :))

- і кінчики вусів ( !!!... )?

- упс!

... Щодо конкретно Кобзара - це є некоректне бачення персоналії історіографічно та фактично, одразу й розтовкмачила. Щозааяяй.

Але ж (із серйозним виразом лиця) етнографічний образ сформований вірний!
(причому Гоголя не читав і не вивчав; mea culpa, не шмогла, лише переказувала.
От збираюсь та ніяк не розстараюсь зробити культзасід та хоча б Вія подивитися. Напевно, мені підсвідомо страшно - що буде не страшно :)) )

...балакаємо, до слова прийшлося: "а коли ми вчилися, у наших школах несхвально ставилися до дівчачих прикрас.
Форма, само собою, однісінька на всю країну - ти на карті пам"ятаєш? - на весь Союз і гиденна при тому з вигляду *, і носити кульчики вважалося у найкращому разі ознакою деякої несерйозності (абсолютна конвергенція атеїстичного та релігійного світоглядів - ти бачиш?). Втім, це залежало від школи. У нас ніхто сильно не лютував,  деякі дівчатка з першого класу носили. Але вчителі знали, що вони повинні б це не схвалювати - і коли кульчиконосійка погано вчилася, їй могли тими кульчиками витикнути під час чергової догани.
Інші люди свідчать, що в інших краях, в інших школах забороняли буквально і жорстоко - і я їм вірю. Збіса схоже на порядки в зонах - усе залежить від конкретного начальства"

Старший упіввуха слухає того занудства історичного дискурса, а потім питає:

- а якщо кульчики були у вигляді державної символіки, серпа там, і молота, то теж забороняли?

- !!!...

Я породила генія.

==========================

* про "московську" форму хлопчиків я не уточняла. У мого брата така була в першому класі - і то була зовсім інша пара кальош. А як згадаю наших хлопців, та ще й у "формі" спіднизу під кабатами (спортивній, отій, темно-синій з білим пружком попідшию, хебе) - ох.

а ще було цікаво: на Західній - ні, краще не буду генералізувати, нехай "під Львовом" - один час привозили польські формені дівчачі халатики - хто бачив, той знає - нейлонові, світлосині, з білими комірчиками (чи й не на ґудзичках комірчики - ах). Чомусь навіть не забороняли вдягати до школи поверх буденної форми ті халатики. Вони були дуже практичні, легко пралися, я вже не пам"ятаю, наскільки воно було насправді гарно, а наскільки то був ореол забугорного звабливого. (Деякі дівчатка нахабніли настільки, що не піддівали не форму, а щось зовсім ліве - не повірите, але факт)

=========================

мені було дивно, але швидко звикла - тут нема "парадної" шкільної форми.

Навіть не у всіх коледжах є уніформа - де-не-де носять цивільне. Уніформа усюди різна, гарна, досить дорога, але виплачується - аргументи загальновідомі, плюс відпадають неминучі  заморочки з "це хоцю-це нехоцю", хай бог милує.
Зате на фізкультуру кожен коледж має "свою" спортивну форму.

Так от - а маленькі (з 3 до 8 рочків приблизно) поверх того всього носять зазвичай отакі-от, як з Польщі привозили в моє незабутнє дєццтво, халатики. І вчителі їх носять :)). Гарнюні-гарнюні, ще гарніші, як з дєццтва (неможливо повірити!), дрібнокартатенькі, уже не нейлонові ;)), і теж у кожному коледжі свій фасон.
Називаються кумедно так: "babi" :))))))).

...Господи, як швидко ростуть. Кажуть, чужі діти ростуть швидко - брехня. Свої теж, і чи не швидше

=========================

А дійсно - якби хто приперся до радянської школи із серпастими-молоткастими кульчиками, або піонерських значків загвинтив у вуха - Лєнін руліт!

найімовірніше, це розцінили б як оте сумнозвісне прибивання калитки митця до бруківки Красної площі

Старший вивчає у нашій школі історію України: Київську Русь уже пройшли, а оце зараз на черзі Галицько-Волинське Князівство та Данило Галицький.

і запитав він мене - а якою мовою тоді вони всі говорили, у Київській Русі?

і я, знаєте, стерялася (у знач.1}) :))))). Чесно відповіла - я професійно, за пержоджерелами, і взагалі після школи того питання не вивчала; в школі нас вчили тому, що говорили російські радянські історики, наприклад, отаке: Наиболее заметными из западнославянских языков можно считать польский и чешский, а вот восточнославянским долгое время был один русский. Но в результате татаро-монгольского нашествия единый народ раскололся на три части, и возникли русские, украинцы и белорусы. Именно поэтому русский, украинский и белорусский языки оказались ближе друг к другу, чем остальные славянские языки., прости господи. Цей замічатільний тезис мені замічатільно нагадує сумнозвісне псевдонаукове "людина походить від обізяни" - провокацію, придуману креаціоністами.

чесно відповіла - я думаю, що та прамова була попередницею сучасних мов, а до якої ближче, до якої далі - не знаю. Та й напевно, не одна та прамова була. До речі поговорили й про те,  що таке є, власне, офіційна мова держави та про роль, яку відіграє держава в мовотворенні та мовоперетворенні. І про те, що про міць та "ефективний менеджмент" ;)) Риму можна судити із факту існування оберемка романських мов. У Київській Русі того не було... було не те; мені до сверблячки самій цікаво: спільність і розбіжність слов"янських мов - то сліди якоїсь анцестральної панслов"янської держави, чи просто "в сусідніх селах внаслідок відносної ізоляції усталюються різні варіанти одного й того ж діалекту"? так, я знаю, що я дикий невіглас :)).

що б мені іще хлопцеві сказати розумного, але зрозумілого, на ту тему?

(розчулено - золота голівонька. Патякати він не любить, але коли вже говорить, то як тато - про найсуттєвіше)

Думаю, що на уроках десь вони то мали проходити. Боюсь, щоб то часом замість "єдиної восточнославянської російської мови" в них просто не викреслили та й надписали од руки зверху фігурувала "руська-українська".

і, ви знаєте, мене зовсім не засумовує, що він забув, якщо забув. Вчити та забувати - річ досадна, але природна і неминуча.
А от те, що ЗАПИТАВ!!