menudo_culete | Entries tagged with слова

Originally posted by

genni_xo at О лингвистическом(грубо и некрасиво)

Оригинал взят у

algalagan в О лингвистическом(грубо и некрасиво)

Скажу сразу - будет грубо и некрасиво. У меня нервы сдали после всей этой грубой и некрасивой истории с Крымом

Далее про знание языков и уровень развития индивидуума.

О языках сегодня говорили дома. В свете новостей о крымско-татарской территориальной автономии.
-- Ну и что, -- сказали дети, - а нам-то какая разница! Мы с татарами нормально общаемся.
И выяснилось, что после трех лет обучения в школе, где больше половины учеников - крымские татары, у них полное взаимопонимание и даже вполне приличное знание языка.
-- Ну, книжку, конечно, пока сложно читать, но когда они между собой разговаривают - все понятно и разговор поддержать несложно.
Гм!
Это я к тому, что проблемы языка не существует. Ее не может быть для нормального человека. Без претензий на исключительность и комплекса, что все ему должны.
Нормальный человек знает несколько языков.
Нормальный человек знает язык государства, в котором живет, даже если там, где он живет, на нем разговаривает меньшинство.
Нормальный человек знает или пытается узнать язык любого другого народа, которого много в его местности.
Нормальный человек хоть немного знает английский язык( в поддержку старшего поколения скажу, что после советской школы выучить его практически невозможно, но чуточку - можно попробовать).
Нормальный человек пытается выучить язык той местности, в которую приезжает.
И никакой возраст, никакая занятость или некоторая неспособность к языкам не могут быть оправданием к тому, чтобы не прочитать инструкцию к лекарству, если ты делаешь это 23 года.

А тот, кто не может, не желает, не пытается и еще и обижается, когда его просят - дурак или дебил.
И Крым населен дураками и дебилами. Не весь, конечно, но по количеству флагов с триколорами вы видите, что дураков - полно.
В Прибалтике полно дебилов, которые за сорок лет своей жизни там, не могут выучить язык даже в обмен на паспорт гражданина ЕС. И готовы вечно пребывать в унизительном статусе "неграждан",лишьы бы не унизиться и язык случайно не выучить.
В любой загранице видите толпы определенной национальности граждан, для которых сказать слово на чужом языке - равносильно унижению, тому, что они поддались, сдались перед "чурками", "немчурой", "ляхами", "хохлами", "пиндосами" итп.
И вы думаете, что это я дураками и дебилами обзываю культурных наследников Толстого и Достоевского, людей, которые говорили на одном языке и Пушкиным и Чеховым, одной нации с Буниным и Набоковым, теми, для кого великий и могучий является родным языком?
Нет. Ведь и Толстой, и Пушкин и все прочие знали гораздо больше, чем один свой русский язык и вполне справились бы с инструкцией к лекарству на любом языке.
Потому, что они - нормальные люди. Самодостаточные и с достоинством. Не дураки, и не дебилы.

У них не было такого себе постсоветского синдрома, когда разговаривать на чужом языке - почему-то унизительно, особенно, если это язык страны менее большой, а народа менее многочисленного.Вон только, гражданина Азарова вспомните - вот она, живая иллюстрация. Вы думаете, он настолько неспособный? Нет, он просто унижаться не желает. Русские не сдаются!
Если он перестанет кривляться и постарается реализовать свои интеллектуальные и образовательные способности в своей речи, то он признает, что украинский язык - не фикция, что на нем можно разговаривать и он есть. И Украина есть.
Как есть крымские татары.
Любой другой народ.
Который делает мир многообразным и прекрасным. Когда в национальной разности, но в общности гуманистических принципов, можно делать жизнь лучше.

... и очень жаль, что множество людей, которые говорят с Пушкиным я Толстым на одном языке - дураки и дебилы.
И что я оказалась у них в плену.

Originally posted by

porzellan_china at Голос Лесі Українки можна вільно послухати в Інтернеті

http://ridna.ua/2014/04/holos-lesi-ukrajinky-mozhna-vilno-posluhaty-v-interneti/
Уперше 56 фонографічних валиків із записами українських дум, пісень, інструментальних композицій, а також голосу Лесі Українки і Філарета Колесси, датованих 1904—1910 роками, оприлюднили для широкої громадськості без жодних обмежень авторського права.

я лично в восхищении - я выросла на "Казках народів Радянського Союзу", а это навсегда. (Юраки - юкагиры? - гугл - а, нет, это не одно и то же.)

однако с ятями, фигурально выражаясь, не пишу

однако некоторые до сих пор живут по этой азбуке, ЕВПОЧЯ, со всевозможной непринужденностью притом.

Originally posted by

deirdran at Азбуки бывают разные

Сохранилось всего два куска...

===============

очень, очень хорошо, символично - Сохранилось всего два куска...

возвращаясь к испанским работягам - вижу как-то на столе в салоне post-it со словами: Andrés Segovia Concierto de Aranjuez.
Овва! я не знала, говорю, что ты классикой стал интересоваться - нет, говорит муж, это Рамон приходил окно посмотреть, слово за слово - посоветовал послушать.

-- Этот Рамон, который слесарь, с кррррасной рожей, которого возле бара можно чаще всего увидеть? Он тебе Андреса Сеговию посоветовал?? -- Да. -- Vaya...

В принципе, это великий мастер и очень известная пьеса.

Ну вот если бы мне дома который Афоня(с) посоветовал послушать в исполнении Леонида Когана "Кампанеллу" %-Э))).

==================

еще о зрелых плодах всеобщего среднего.

ходила недавно в участок de Policía Local.
Нужно было узнать procedimiento для одного неприятного случая. Слово за слово, о преступлениях против собственности, я, как настоящая жаба-бюргерша, на раздражении, выпаливаю: "а вот мне тоже туго приходилось и приходится, так я не хожу mangar (пионерить)"

(фу, как стыдно. не судите строго, ради бога, иногда каак сморозишь чего... Фу.) .

На это полицай мне говорит понимающе, но уверенно:

-- Señora, люди будут воровать всегда. Usted lo que quiere es vivir en una utopía. (то, чего вы хотите - утопия)

На секунду я онемела. А потом говорю ему

-- La estoy viviendo ya. En mi vida pensé que iba a conocer a un policía de barrio que tenga en su vocabulario y sepa comprender la palabra "utopía". Sin ánimo de ofender - es que no sabe usted mi background.

{да я уже в утопии нахожусь. я себе никогда не могла представить, что увижу участкового, который бы знал слово "утопия" и его значение. Вы не обижайтесь - просто у меня опыт немного... другой}

они и это вынесли стоически :)), вежливость полицейских здесь границ не имеет, в который раз убеждаюсь.

...Если не ходить на манифестации, конечно.
Впрочем, там представители другого cuerpo.

http://taki-net.livejournal.com/1792201.html

там ссылка, аффтар, из фейсбука, жжот,
это лихо и классно написано. Но я хорошо помню, каково в таком святом не со стороны - а жить, так что этот смех частью от смеха, частью от ужаса.

(кто хочет меня поправить, что я не могла жить в таком, потому что в святой памяти советском союзе бога не было, то а вот могла.
бога не было, а верующие были, и мне в одной и той же семье было предписано в бога не верить, притом чувств верующих неверием не оскорблять, притом не врать и не лукавить)

=================

...однажды одному испанцу я рассказывала, как мне нравится их пословица, ~ эквивалентная нашей "нашла коса на камень; против лома нет приема". Она у них литерально переводится "с церковью мы повстречались", "con la iglesia hemos topado". Восхищалась весело.
А он мне: "Да, тебе это смешно..."

хорошо, что испанец был неожиданно эрудированный - и мне удалось ему быстро объяснить, что я и жуть этой пословицы понимаю ооочень хорошо. Мы понимаем в святом. "Да, padrecito Estalin у вас тоже умел" - понимающе кивнул он.

...работяга простой - и откуда что берется - историей интересовался настолько по-взрослому, что даже знал, что украинцы и русские - не одно и то же

==================

и опять же последнее - не смешно.

у нас есть болгарские друзья. (Общаемся мы с ними по-русски и по-испански, междусупружно соответственно перекидываемся словом по-бЪлгарски или по-украински, иногда мы вслушиваемся в ту речь, которой не знаем и переспрашиваем (чаще всего это я - мой муж български разбира малко), и потом торжественно делаем вывод, что украинские слова - это точь-в-точь их староболгарские, а болгарские - наши старославянские %-Э )

так вот - пока они не приехали в Испанию и не познакомились с нами, они не знали, что существует украинский язык. Шестидесятых годов рождения. Русский изучали в школе. Высшее образование у обоих.

якраз так, щоб лишилось назавжди
та, власне, "Біда навчить" та "Вишеньки-черешеньки" ніколи не рано :)), а "У пущі", "Адвокат Мартіан", "На полі крові" - ніколи не пізно.

Ніби й не минуло ста літ.
====================

Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

Пекло страшніше горить в нашім краю.

Меча важкого рукоять
Не важча від старої ліри.

Смуток – не робота.

Не в ідеї сила, а в самій крові!

Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.

Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.

Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.

Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від себе.

Кубло гадюче! перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!

«Ну що, як нашим керманичам прийде на розум віддати нас, – хто може вгадати, кому? Іди потім позивайся за історичне право… куди нам, немічним, з панами судитись? Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Правда, наші буковинські патріоти надіються, що колись настане сконсолідування наших народних сил і що тоді нас будуть знати і поважати інші народи, але хто знає, як про те гадають добродійки сильніші партії? <…> Які величні постаті…! І як змальовані, куди Плутарх! Перед нами проходять, мов тіні королів в «Макбеті», давні і сучасні нам патріоти, «ідуть поволі, але певним ходом» (ви чуєте просодію величну?)…»

[коментар о "В катакомбах" ]
«Власне, я давно вже думала, що теперішня форма християнства є логічним і фатальним наслідком його найпервіснішої форми. Я готова зробити Вам хіба одну уступку і то в такій неуступчивій формі: коли мій єпископ нетипічний для пересічного християнина-мирянина (Laie) перших віків, так зате він зовсім типічний для тодішнього єпископату. Відколи з’явився на світ єпископат і перші початки церковної єрархії, відтоді єпископи заговорили мовою мого єпископа, і задержалась ся традиція аж до сучасного нам архієрейства. Я не приймаю теорії Толстого і багатьох інших, ніби теперішнє християнство є аберацією, хоробою сеї релігії. Ні! В найдавніших пам’ятниках, в «подіях апостольських», в листах апостола Павла, в автентичних фрагментах первісної галілейської пропаганди я бачу зерно сього рабського духу, сього вузькосердого квієтизму політичного, що так розбуявся дедалі в християнстві. Як хочете, але недарма в притчах і скрізь у Євангелії так часто вживається слово «раб» і антитеза «пана і раба», яко єдиної можливої форми відносин межи людиною і її божеством. Прочитайте листи апостола Павла (в данім разі не важно, котрі з їх автентичні, а котрі ні), і Ви побачите, що збудувалось на сій антитезі і як хутко воно збудувалось.

Комунізм першого християнства – се фікція, його ніколи не було, або се було комунізмом жебрака, що все одно не мав ніякого маєтку, або ще «комунізмом» добродійного багача, що кидав «крихти від свого стола» комуні «псів, що сидять під столом пана свого». От і все.

«Анархізм» християнства теж невисокої проби, се просто неосвіченість і невихованість політично безправної маси, що може уявити собі тільки утопію: деспот і народ, і нікого більше межи ними; але такий «анархізм» ніколи не викине і не викидав деспота з своєї утопії, недарма ж і месію свого він назвав царем іудейським – епітет «пророк», бач, занизьким здався отим «анархістам». «Сина людського» вони забули просто.

Коли що надається до щирої ідеалізації в первісному християнстві, то не його quasi-анархічні доктрини, а хіба ота грація почуття його «жон-мироносиць», до яких належить і моя Анціллодея, і те нове для античного аристократичного світу почуття всепрощающей симпатії, що так красило відносини Христа до його зрадливих і тупих учеників (не один класичний філософ не простив би в такому становищі своїм друзям), ну, і ще два-три елементи в сфері почуття, а не теорії. Тільки ж сі елементи ідеалізація вже використала до дна, і мені не інтересно було на них спинятися довго, та за се Ви, як бачу, не ремствуєте на мене. А до речі: от і Ви уявляєте собі, що типічний християнин тих часів марив би, що всі стануть колись слугами Христа – чи се ж не все одно, що рабами? Чи ж не проти сього повстає мій раб-прометеїст? Він зовсім слушно думає, що поки будуть пани і раби (на землі чи на небі, все одно), доти будуть і посередники межи ними, дозорці, економи і т. п. Що ж ідеальнішого міг йому виставити пересічний християнин найперших, навіть, часів, як не «єдину отару з единим пастирем», і як міг відповісти на питання про підпасків? Я думаю, – тільки так, як відповів єпископ. Моя поема відноситься до середини II віку християнської ери (або до другої половини його), а тоді вже вирізнилась досить духовна тиранія усяких підпасків божих – зоставалось тільки будувати далі на прекрасно заложеному підмурівку духовної темниці…»

===============

І особливо дотикає, душу сотає

А над усiм той дим, той легкий дим,
Що не гризе очей, притьмом не душить,
А тiльки небо ясне застилає,
I краде людям сонечко веселе,
П'є кров з лиця, i гасить людський погляд,
I барви всi рiвняє сивизною.
Нiхто його не чув, але завжди,
I день, i нiч, i кожную хвилину
Безгучно i таємно, та виразно
Вiн промовля: Я тут, я завжди тут.
Той дим проник менi у саме серце,
I стиснулось воно, i занiмiло,
I вже не говорило: чужина.

I вже не говорило: чужина.

У Вас і це було, tin-tin'о, але я врешті мусила і в себе то "покласти" :))

все же здесь феминитив профессии представляется неуместным, не?

http://www.vesti.ru/doc.html?id=1414557

поймала одновременно себя и еще одного испаноязычного френда.

соскальзываем неудержимо на импрегнацию русского языка гишпанским: демострация, демострировать, вместо демонстрация, демонстрировать. Потому что - ¡obvio! - demostración, demostrar.

Так вот. Проверочное слово -

~~Putin es~~ monstruo, monstruo, monstruo
~~Путин -~~ монстр, монстр, монстр

кто знал французский, легче с испанским

таки да: ( Lee más--- )

Ну все ж понятно :))

(згадала завдяки френдові "Вітер з моря".)

під катом знаходиться повноцінна дисертація з пуерикультури
( Lee más... )

хлопцеві за місяць з гаком мало сповнитися сім, дівчинці сповнилося рівно три місяці. До української школи хлопець на той час ніколи не ходив, відвідував півтора року іспанський коледж.
Опус цей у мене заламінований.

Зараз щоб написати по-українськи харашо - напише - дай всесвітній ефір здоров"я вчителям із "нашої" школи - але муситиме сконцентруватися, а ето нам сильно лінь, грамотність вроджена у нас є, а от в"їдливість нам навіщо.

ну, про дєвочку тепер розповість більше. На докторську вже потягне, імовірно :)))))))))

издержки мультилингвизма. все знают, да? - врем от времени заклинивает таким образом, что вспоминаешь слово на всех языках, которые знаешь, кроме того единственного, на котором сию минуту общаешься.

- Це робиться для того, щоб не було... искушения... мммм... tentación... мммуу... искушения... як жеж буде tentación по-українськи?

Старший, солідно:

- Спокуса.

Я, скажено радіючи*:

- Точно! молодець!!

Старший, недбало:

- Ну хоч на щось придались уроки релігії.

(охніфігажсобі!!..)
____________________________________________
* укр=>esp та рус=>esp він перекладає без найменшого напрягу. І часто-густо моментально забуває "дорогу назад" - дуже знайомо, у мене так само получаєцця зворотнє.
намагаюсь пильнувати, щоб сказане (вдома) по-іспанськи ще раз свідомо проговорювалося по-українськи. Регулярно зустрічаю доброхотів-ідіотиків із вчителів, що якнайдоброзичливіше рають і в колі сім"ї балакати еспанською, заради блага дитини. Тьху на монолінгвошовіністів із чолом висотою в півпальця.

Старший вивчає у нашій школі історію України: Київську Русь уже пройшли, а оце зараз на черзі Галицько-Волинське Князівство та Данило Галицький.

і запитав він мене - а якою мовою тоді вони всі говорили, у Київській Русі?

і я, знаєте, стерялася (у знач.1}) :))))). Чесно відповіла - я професійно, за пержоджерелами, і взагалі після школи того питання не вивчала; в школі нас вчили тому, що говорили ~~російські~~ радянські історики, наприклад, отаке: Наиболее заметными из западнославянских языков можно считать польский и чешский, а вот восточнославянским долгое время был один русский. Но в результате татаро-монгольского нашествия единый народ раскололся на три части, и возникли русские, украинцы и белорусы. Именно поэтому русский, украинский и белорусский языки оказались ближе друг к другу, чем остальные славянские языки., прости господи. Цей замічатільний тезис мені замічатільно нагадує сумнозвісне псевдонаукове "людина походить від обізяни" - ~~провокацію, придуману креаціоністами~~.

чесно відповіла - я думаю, що та прамова була попередницею сучасних мов, а до якої ближче, до якої далі - не знаю. Та й напевно, не одна та прамова була. До речі поговорили й про те, що таке є, власне, офіційна мова держави та про роль, яку відіграє держава в мовотворенні та мовоперетворенні. І про те, що про міць та "ефективний менеджмент" ;)) Риму можна судити із факту існування оберемка романських мов. У Київській Русі того не було... було не те; мені до сверблячки самій цікаво: спільність і розбіжність слов"янських мов - то сліди якоїсь анцестральної панслов"янської держави, чи просто "в сусідніх селах внаслідок відносної ізоляції усталюються різні варіанти одного й того ж діалекту"? так, я знаю, що я дикий невіглас :)).

що б мені іще хлопцеві сказати розумного, але зрозумілого, на ту тему?

(розчулено - золота голівонька. Патякати він не любить, але коли вже говорить, то як тато - про найсуттєвіше)

Думаю, що на уроках десь вони то мали проходити. Боюсь, щоб то часом замість "єдиної восточнославянської російської мови" в них просто не ~~викреслили та й надписали од руки зверху~~ фігурувала "руська-українська".

і, ви знаєте, мене зовсім не засумовує, що він забув, якщо забув. Вчити та забувати - річ досадна, але природна і неминуча.
А от те, що ЗАПИТАВ!!

У нас есть домашний мем "лазерная заточка".

Где-то в конце прошлого тысячелетия мой "швАгер" (свояк*, брат моей бывшей "братовОй", невестки) пытался развязно-доверчиво впарить мне набор ножей, которые не надо будет никогда точить. Это потому что у них есть вот это самое, японская (смотреть абзацем выше в кавычках).

Но возмутил он меня не мизерностью ремесла и ухваток, а тем, что не знал исторического литературного синонима таких ножей - "ножик фирмы Барлоу". Ну как-то разочаровывает, когда люди читали Дюну и Дюмý, а Марка Твена не читали. Ну вот такая я старомодная курица.
Ножей не купили, продавца нежно осмеяли, вместо "Барлоу" в обиход вошла "лазерная заточка".

Спустя время мне такие ножи подарили. И я убедилась, что он не соврал. Действительно их не нужно точить! их надо просто выбрасывать, слегка попытавшись попользоваться.

Неимоверное множество вещей способно обладать японской лазерной заточкой - волшебные терки и яйковарки, вибромассажеры для брюшного прэсса, утюги для волос и прочие пропиляторы.

А только что с потрясением всех фибр души узнала, что восточное тайное искусство заползло на вершину гломуру и трикотажу.

"...Трусы с лазерной ~~заточкой~~ обработкой краев..."
Пасть ниц.

...И тот же тон - наглейше-доверчивый. Вот жеж фуБля всея Рублевки, котлета в кудерьках.

--------------------
* Любопытно, что испанское cuñado, фольклорно-анекдотически cuñaaaao - точный смысловой аналог западноукраинского "швагер" (от немцев пришло, от немцев): первое значение - brother in law (все варианты) второе - докучный дурковатый родственник, хуже всего в котором то, что он - родственник.
"Добрий день, дорога родино, і ти, швагре!"

неймовірно захоплююсь словом "злютований" :))

Дивно, але на словнику-нет, та й у інших популярніших тлумачних інтернет-словниках цього слова немає.

Знайшла у словнику синонімів, тутечки: http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/monolitnyy.11912/

МОНОЛІТНИЙ - суцільний; міцно згуртований <об'єднаний, збратаний, злютований>

Чомусь веселять аж до холодку в грудях поставлені поруч ці слова :))
Невідворотно проситься у цей рядок слово "народ".
Злютований - люто згуртований, люто _збратаний_. Божже, яка краса. "Паровозним" духом пахне (при чому тут желізна дорога - знають знавці української поезії минулого століття)

А у віршах це слово часто подибується. І завжди так: "злютованої висі й падолу " "злютований із льоду і вогню ".
У реалі звичайне людське братання - воно теж неодмінно таке, не думайте. Без жодної іронії.
-----------------------------------

urraca - це сорока. "Сорока-ворона" по-іспанськи звучатиме: "уррака-куерва", уй, класно!

resaca - 1) морський прибій 2) ніколи не здогадаєтесь - похмілля. На Кубі ще кажуть resaca на побої ("и осталось лицо \ и побои на нем", ага) . Що, погодьтесь взаємопов"язано.

jaqueca - це есенціальний симптом вищезгаданого синдрому. Головний біль, мігрень. Читається "хакéка"

paraca - від цього слова я в повному захопленні. Не знаю чому, воно мене просто "уміляє". Не шукайте. ви його не знайдете ніде в словниках. Це сленгове скорочення від "paracaidista" = "парашутист". Парáка - це хвацьке прізвисько у іспанському войску прикладають до себе десантники :)))

sudaca - боронь боже вас вимовити це слово при латиноамериканцеві в Іспанії. Можна й в бубон заробити, якщо кого з них так назвати

marica - або ж якщо так назвати узагалі будь-якого мужчину. %-0. Пояснення зайві

primavera - весна - ах-ах, нравится мне это слово в испанском и в итальянском, но только немного ыыыыы, когда всплывает, как бойко голосила Ротару "Примавэра, при-имавэра!" :))

aurora - а вот умиление этим словом не обламывается даже воспоминанием о том, как деццкий Всесоюзный хор юно-сурово пел о "черных бушлатах ее патрулей".

(в культурном пространстве, где дети поют о "чорных бушлатах", обязательно как последействие должны появиться Лесь Подервьянский ["ех блядська данія... пиздець всім сподіванням... матроси в жахливих чорних бушлатах... мовчки страшно відбивають чочотку"] и Сорокин, обойдемся без цытат...)

------------------

желательно не путать

chuche - детские липкие "резиновые" сладости кислотного цвета. Нету в словарях, как и синонима gominola, прямым текстом - резинка
chucho - псина, дворняга
chucha - то же женского полу
chicha - "мяско" в детском сленге, мясо на теле
chacha - поломойка
chachi - симпотный, клёвый
chocho, chichi - П из аббревиатуры ТП;
прилагательное chocho, chocha - старый человек соответственного пола, впавший в детство, потому что chocho - это также "сюси-пуси, утипути"

если с испаноамериканскими вариантами, будет в три раза длиннее и краше :)) , но сама я их не знаю.